Um pouco de História

urbanoПаро слів про наши життя

Мії дідо назвався Василий Бурко, народився в 1900, тут в

Прудинтопулї. Я юго не пізнав  живого. Але,  черис автобіографію.

Що він опублікував в 1963. Там вони пишут

як жили в тантих часів.  Я думаю шош сказати про як жевемо в

типерисні чяси тут в БразилІї. Мої прадіди коли приїхали з Галичини

від Україну, поздибали оден край покритий з тропічними

 лісами і дикім травин.

Діти від мало мусили прачувати вполї такош

в гербі на шімаронї то що зароблали давали на поміч в хаті бо самі тато і мама не могли дати собі раду цаси були геркі але якош

 собі давали раду. Mожимо  думати але в Українї такош була і біда в тантих цасах але рахуімо біду внову країно і мову.

Ми   нинї можемо зказати що поліпшіло бо собі маємо належний комфорт що наші старовишнї не мали.

Перши вони бодували такі шопи щоб собі мешкати аж потим різали деривів і збодували свою хатино яка стоїть аж до нинї.

(1) Перші емігранти

Попреїджали

 до Бразилї в кінчя ХІХ,

бо в Українї

вже не було плящу,

де добри їм садити,

чи там чогош сіяти Н.Б.

(хата в ліні Вісконди ди ГуарапУава)

 também tem problemas ambientais com lixo, e devem cuidar disso, mas no meio rural nossa grande

Щоб мати що їсти шіяли й жито і псинитю які ще були привезли з України.

            Коли приїхали.Також тут були високи піньори які родять сматьні зерна що тут назваэм ‘’піньао’’ pinhão.

Тоді, собі почали садити фасолю, кукурудзу і шіляки зилинин чи там якої цибюлї ,Чи буряк, чи шош други що мали які були собі привезли з Укаїни. Потим други імігранти пирибралися до ріжних сторін то вдалося черис шіляких мотив.

upação é

Типеришни часи Нинї Наша родина збільшилася а наша прача є ріжна але всі ми ще маємо Україну в навнших серчах. Ще шукаємо тремати танту культуру що танті що преїхали з вітам з України нам по научували.  Ми такош терпіли разом з українщами в татих страшніх акотесіментів голодоморим і всі нибиспецніM тирпіня, але но просили що Бог вас рятував, і він послухав наших молитвів і Укаїна нинї вільна.   [ 1 comentário aprovado]

 com água”, reCoração Ucraniano

 Mої  діди мали 14 діточок, мої бачки мають нас 6 дітий i ми мaємо одного хлопщя що називаєтся Іван. Ми жевимо тут в Прудентопольі Наші бачки межкають в колнії, роблат в полї. Моя дружена Марлі Учитилька, прачує в рано в гімназіїі i по обіді учит для менщих. Я також по якимош цясу уцив але тепер мусив віддалятися від роботу щоб лікуватися .

Ми що живимó тут в Бразилії маємо україньшку крову в наших винах, і то нїхто можи відібрати від нас. Тужить в нашу душу наша рідненька Українаіна .